Опубліковано: 2022.03.06
Поетичний розділ: Громадянська лірика

Андрій Теплов

Я НЕ ПРОЩУ...

Я НЕ ПРОЩУ... коль даже захочу,
ведь дней кровавых не забыть вовеки...
Пойду к Днепру, немного помолчу...
пусть говорят другие человеки.
Я бренный раб сердечка своего.
Я червь, я пленник хромосом залитых.
Но я не гад, не брошу никого...
и не забуду стоны здесь убитых.
Течёт вода и время рядом с ней.
И жизнь, и смерть друг к дружке примостились.
Но верю я - сегодня апогей.

ПРОСТИТЕ, ЛЮДИ... не навек простились...

06.02.2022

2022
© Андрій Теплов
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/53640/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG