Опубліковано: 2022.02.18
Поетичний розділ: Слово, мова, присвяти поетам

Вiкторiя Тищенко

***

Калина выпуклые кисти
макнула в заревное «за...».
Поэт – всегда иконописец
и дарит миру образа.

Каштаны (что ни плод – то глобус),
и люди, и огнистый грим.
Он просто считывает образ
той, кем не очень-то ценим.

Он любит всё: и смех, и робость,
и, шут её, неверу-тьму.
Как больно считывает образ,
известно одному ему.

Нездешний взгляд, спасенье-мысли,
неизвинимая буза...
Поэт – всегда иконописец
и дарит миру образа.

2022
© Вiкторiя Тищенко
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/53611/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG