Опубліковано: 2022.02.03
Поетичний розділ: Філософська лірика

Андрій Теплов

Февраль

И опять всё по кругу... в душу дышит февраль.
Вновь разбудит округу электрички сигнал.
По блуждающим рельсам детство кануло прочь -
нестареющим тельцем, убегающим в ночь.
Снова вьюга и стужа... только взгляд уж мутней,
голос - вечно простужен, ломит кости сильней.
Холод. Иней на коже. В перспективе - коньяк.
Одинокий прохожий... Это - я. Или - так...
Или, может быть, стоит - несмотря на печаль -
наплевав на устои, полюбить свой февраль?
И, как в детстве, со смехом - вниз со снежной горы!..

...по искрящимся вехам бесконечной игры...

01.02.2022

2022
© Андрій Теплов
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/53551/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG