Знову повна тривога, мільйони заражених. Цей північний бундюк люто трясе прящі душі. Нагинає під такі напряги ницих, що аж ломить морду від кровожерливого хижака мордору. Триклятущий переполох ледь утримує лють. Хай проклятий алярм тріпає і путає нерви. Хай неспокій у них триндикає з усіх прасок. Оголяють червоні майдани, і відчують силу зими. Не здолати рух цунамі супроти невидимих давнин. Мій виклик синенергій біфуркує так, що аж тиск у невмерущого чахлика. І той чахне геть, геть чевріє, і в'яне. Раптом хиріє так, що різко гибіє харя. А нашу Солоху аж трясе під цей галас, хай ця нечисть і пошесть - йде шкереберть. Закипає заморечений тягун - січе сили. Веремія з треплом бурунить баламутів, і займає непевних, болящих монархією. Завертівся наш вітряк, аж трахкотить, як там вуйок, вже побачив Дон-Кіхота. Обвалилася біржа скаженим стрибком від шоку і розбурбухала ще душотрус. І здригаються жирні коти від тріску. Їхні вуха вібрують на високих тонах. А красноголовці ощадять лиш золото, щоб краще оволодіти собою під час переляку смерті. І таки струшується міцні дзвони Сум і Харкова, хоча риплять, і хитаються. Дриготить страх мереж - колотить усе. Хто так зурочив 2022 рік пропасницями? Хай шваркочуть брижуваті сороки на білих березах від халепи під ризики. Хай погуркають стомуками їхні торжки. Мої журні пустища похитують старі млини. Не гарячись, заспокойся, ти, мій соколику, хай ще краще потарабанять довірені, одутлуваті бідолахи про свої торжества. |