***
Зима у білосніжному животі виношує осінь,
Хоча здається, що вагітна мандаринами.

Її підперезана вишиванка ховає важкість.
Її хустка пахне смереками,
А на шиї – червоні ґердани.

Ще місяць-два і відійдуть води,
Але літо візьме її на поруки
І леліятиме аж до вересня,
Бо зелені яблука
Падають далеко від яблуньки.

Спокуса мусить достигнути,
До поцілунків треба дотягнутися.
Дерево пізнання високе,
Ялинку новорічну нагадує.

Сьогодні запалимо гірлянди,
Випустимо із клітки музику,
Відкоркуємо небо,
Обіймемо вечір.

Я зігрію твої зимні руки у себе під пахвами,
Я заплету твоє волосся у свої мрії,
Я висиплю зерна сумнівів під кригу озера.

Хай лебеді дивляться у наші вікна,
Хай наші душі оголені
Світять грішному світові.

Хай помаранчеві надії котяться снігом,
Бо своєю любов’ю вони здатні
Розтопити січень.

25.01.2022   ©   Василь Кузан