Опубліковано: 2022.01.19
Поетичний розділ: Медитативна лірика

Анатолій Мельник

Зерцало

­Мерцало озеро
в краю далёком зала.
О, зеркало! Зерцало!
Заката зыбкого
редеющий огонь
погаснуть всё не смел.
Несмело ветер теребил листочки
калины застящей в окне кусок пейзажа.
Трубил Стрелец,
и звёзд искристый гон
на небо высыпал,
как сахар из пакета
знакомый Бог.
И мысли отрывались от паркета
и в небо... Только
низкий потолок
одну из них схватил и уволок,
и в уголке глумился и топтал...
А я молчал, не дрался, не роптал.
Сидел, смотрел сквозь зал в окно
закату в очи.
И думал я
о близкой, близкой ночи.

О, зеркало! Зерцало!
Мерцало озеро
в краю далёком зала.

2022
© Анатолій Мельник
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/53487/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG