«І бачуть ляцькі пани і московський цар, що нічого не
      зробить з Україною, і сказали поміж собою: не буде
      України ні тобі, ні мені, роздеремо її по половині, як її
      Дніпро розполовинив, лівий бік буде московському
      царю на поживу, а правий бік – польським панам на
       поталу»

                                                              Микола Костомаров




Хто з нас ще живий, той
врятований від болісного,
сакрального минулого?
Тепер ведуть спільні війни
заради нашої неспільної надії.
Для декого вже відчужена Україна.
Назавтра відстрочені інші війни
заради неусвідомленої мрії.
Напіслязавтра знімаю з плеч тягар
і відпускаю бойові "жертви" на волю.

Чи варто замовчувати прикре минуле?
Будь-які причини наслідків
від цього не зникнуть, їх приховають.
Я забуваю значущість подій у міжчасся.
Одначе, добре пам'ятаю страхи,
переляки і стреси на передку.
Замовчую про це, і просто витісняю
за межі розуміння себе самого.

І ось, причаїлась особиста язва,
історія в уяві  тодішньої "перемоги".
І знайте, що чорні підвали архівів
приховали мої "поразки".
Небажана темрява моєї клепки,
свідомість закрита від втіх війни.
Я виправляю свої затемнення,
відтворююсь спогадами.
Дефіцит пам'яті тепер вражає.
Уявляю і зрізаю факти, синхрони
"дивної" війни. У пам'яті - цілі прірви.

Я весь в бойових просуваннях на передку,
і  зависаю у значущих явищах оборони,
і обираю проторені, мені знайомі
шляхи в процесі боротьби з самим собою.
і мене вражають пороги чуттів,
і сили емоцій у нічних вилазках,
і мене спонукають долати
страх перед перепоною розтяжки,
як витягнутись, куди наступити, звідки натягнув,
і я ледве долаю немислені зсуви значущості,
і хоч тепер розумію небачені злами в свідомості.

Тяжкі мої забування в оточенні зомбі.
В синій темряві моє бойове мовчання
відтворює страждання бійців на війні,
відчуваю прикру шкоду страху в собі.
Розширюю болісну уяву втраченого,
і бачу лиховісні аспекти розвідки
з позивним "Піфагор".
Доповідаю про невідновні втрати
живої сили в невидимий штаб.

Просто фіксую ланцюги подій
у бойовому журналі.
Час, координати, вияви, масштаби.
Якого рожна мені інтерпретувати
самого себе на війні?
Дикі мотиви, роздуми ізвергів.
Я моделюю неприємні явища
в закритому окопі. Це мої інтереси.
Тихо розвідую околиці в ночі.
Під це активую зброю і засідки
побратимів на моє прикриття.

І шусть, - вперед, перелесником -
в темінь єства боїв крізь Батьківщину.
Промайнув кривий горизонт очікувань,
зрозумів, натрапивши на шанс,
в моєму досвіді немає
уявлень на сподіване майбутнє...
у мене - одні відзеркалення революцій...