Опубліковано: 2021.12.03
Поетичний розділ: Філософська лірика

Андрій Теплов

Слова, словечки...

Слова... словечки... да ну их в печку!
Сожгу, забуду, сотру, как пыль.
Застыну камнем у тёмной речки,
и канут в омут мечты и быль.
Что делать... дальше? К чему стремиться?
Вопрос изношен, как башмаки.
А может, молча тоски напиться
с зелёной глади речной руки?
И вдрызг разбиться, рыдать беззвучно,
таить обиды на вечный мир.
Иль попытаться собственноручно
очистить карму от чёрных дыр?
Без лишних пауз, понтов и гама
согреть хотя бы одну судьбу.
От нот горячих - теплеет гамма.
Без стен ментальных - падёт табу.
К морозам в стаи собьются птицы.
Зима ворвётся в свои права...

Прольюсь душою на гладь страницы.
Слова... словечки... несёт молва...

03.12.2021

2021
© Андрій Теплов
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/53296/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG