Геж, йме голова розпуку, вганяє віру в себе. Ек, круті слова видумує під свій нетерплячий егоїзм. Ввергає в гнів себе, аж закипає люттю від прочуханів. І злий клон безтямно кричить, доводить щиру шару до сліз. Лукава, хижа негода плутає зиму з хворобами. Над прочуханами літає навігатор скаженою мухою у стрімі, з охотою видовжується по павутині, без ніякісіньких знань, без тіні сорому, без поклонів, без моторошних викликів вірусів. У його проплаченому роумінгу є паузи, доволі довгий карантин дзвінків. Дурня валяє, кукоблить додатки гугла. Орудує бот-прейскурат у його мережі, своячком пребирає, назирає абисьте снагу, прописує довідку без пред'яв та тєлег, а замість адреси мешканця, в рядку пошуку шукає надію, пораду своєму самолюбству. Наперекір всьому тицьне в очі добрі фейки. Пробиває порожні колодязі невиздихалих ботів чорним юмором із білими гріхами та коломийками мамунциньок.
|