Опубліковано: 2021.10.30
Поетичний розділ: Інтимна лірика

Андрій Теплов

ЛЮБОВЬ...

Её не найдёшь даже днём с фонарём,
в воде не утопишь, не выжжешь огнём...
Она - это НЕЧТО... Объект до конца неопознанный...
И, сколь ни лови и судьбу ни верти,
не ляжет пасьянс, не сойдутся пути,
пока в эту бездну не сделаешь шаг неосознанно...

Не ходят туда по земле поезда.
Летят самолёты всегда в никуда:
маршрут неизвестен. Лишь пламя мерцает из вечности.
Беснуются черти и ангел хранит.
Духовная сила пройдёт сквозь гранит,
посеявши ЧУДО... Душа воспарит в бесконечности...

И кто её выдумал, кто породил?
Наверно, исток средь небесных светил.
Приходит нежданно. И всяк воспевает по-разному.
Но, коль уж растопит замёрзшую кровь,
зови её просто и ясно - ЛЮБОВЬ.
И жизнь обретёт новый смысл по веленью негласному...

27.10.2021

2021
© Андрій Теплов
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/53159/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG