Опубліковано: 2021.10.29
Поетичний розділ: Філософська лірика

Олександр Афонін

***

Дощі, я знаю, будуть неодмінно
Й зіб’ють з дерев весь золотавий лист,
А поки теплий вітер, хоч й осінній,
Летить він й демонструє власний хист.
Та ще й який розкішний в цьому леті,
Здається, і кінця йому нема.
Такий політ є в листя і в… поетів,
Однак і їх чекатиме зима.
Приземлять їх прийдешні лиховії
Й холодним білим снігом заметуть…
Вмирає все, вмирають навіть мрії,
Ів цім життя проста, буденна суть.
Усе скінченне, хочеш чи не хочеш,
Так, як і шлях скінченний до мети.
Та поки є ти й світ ще бачать очі,
Лови свій вітер і лети, лети!

2021
© Олександр Афонін
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/53155/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG