Опубліковано: 2021.10.28
Поетичний розділ: Філософська лірика

Андрій Теплов

Боль утраты...

Боль утраты приходит внезапно.
Словно кто-то вонзил в спину нож.
Будто горе когтистою лапой
вырывает из сердца крепёж.
А затем –  пустота наступает...
апатичный бездонный синдром.
И желание жить явно тает, -
вот и лечишься водкой и сном.
Только даже святая водица
под лежачий валун не течёт.
Не спасает возможность напиться,
да и сон новых сил не несёт.
Что же делать, как с этим бороться?
А ответ до банального прост:
Богом –  нам неспроста воздаётся.
Поднимись. И иди... В полный рост...

22.10.2021

2021
© Андрій Теплов
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/53150/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG