Опубліковано: 2021.10.03
Поетичний розділ: Філософська лірика

Андрій Теплов

Живи по совести...

Не смотри на меня из жалости...
Не зови для ненужных слов.
Обойдусь без формальной малости.
Не помру в паутине снов.
Каждый день я стою у пропасти...
Каждый раз дарит шанс Господь.
Мелят время судьбины лопасти
под напором житейских вод.
Промелькнули года осколками.
Вспомнить что... да в башке туман.
Так и бегал матёрым волком и
неслучайно попал в капкан.
И теперь рою землю лапами.
Якоря на святых цепях.
Мысли душу всю расцарапали
о далёких лихих степях.
Только волю сломить осталось мне,
но у жизни кишка тонка.
И в бездонном, как мир, усталом дне
не отсохнет моя рука.
Всё ведь просто: ЖИВИ ПО СОВЕСТИ...
Всё в сравнении, говорят.
Не бывает печальной повести,
коль у счастья глаза горят...

03.10.2021

2021
© Андрій Теплов
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/53084/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG