| Сергій НегодаДелікатне відчуття запахів міста| Закладаю в пам'ять часу делікатні запахи ладану в соборі.
 У масштабних балансах міста -
 закамарки, запасники, архіви духів,
 а я натрапив на круті запахи
 гігантських музеїв запахів.
 А навколо Вінниці млосний аромат
 освоєнного лукаво-полинного лісостепу.
 
 Яскраві запахи заповідної вишивки
 мрячать громаду на майдані,
 затіями літають у приміщення собору.
 Світова спадщина міста -
 це запах бумаги ярлика з душком.
 Я в маєтку стародруків давнини
 із пахощами трав читаю старий  устав.
 
 Роздивляюсь  іржаві фотографії
 околиць повоєнної Вінниці.
 Ядучий запах кривавої війни.
 Закляк запах диму на чаклунській тканині.
 Гіркі подихи льохів з настійками
 з ярого меду, бурячихи, вишні, сливи.
 А який закоренілий запах ладану в Храмі Спаса -
 це запахи важких подихів запаморечень
 у швайках духот, у бантах п'янких задух, - чад.
 
 Цілі архіви міста - це старі зайняті храми.
 Лоскочуть ніздрі запашки в запасках.
 Знахідки графіки запахів на П'ятничанах закриті
 на тривалий час реставрації в майстерні.
 Дрижать старі духи у запахах пахкого міста,
 баламутять, благоухають крізь сльози міщан,
 закурюють душі, випинаються з під'їздів.
 
 Запахи вриваються вітром у Вінницю
 і лише згодом змиваються дощами з автівок.
 Заклякли терпкі запахи архівів нквд у місті.
 Іржаві кайдани на складі мають запах волі.
 Задушний запашок давніх запертих чуланів,
 від них  несе пахлом донесень  аж сюди,
 в сучасний магістрат,  - ото вже дурман клерків
 після часу лиховісних служак з служанками.
 А таки добра вонь від їхніх розпоряджень та листів.
 
 
 
 
 
 
 | 
 2021 © Сергій Негода |