1

Ми сточимось та сточим олівці,
Аж доки дока усвідомить кожна:
Що краю, що людині, що вівці
Законом Божим нехтувать неможна.

Тож сумних сяйвіщ скошуючи плід,
Зійдуть в одне розбещені й невинні.
Так, буде жити, як живому слід,
Але ж не буде щастя Україні.

2

Той хоче в ліс, по дрова інший хоче,
Та плями глузду сяють де не де...
Та навіть Бог волів відвести очі,
До чого вас та воля доведе.

Тож прапором хітати мало вміти -
Безтямний і в багатстві, як в багні.
Бо ж вам погано, бісові ви діти,
Від властної спокуси та брехні.