укр       рус
Авторiв: 415, творiв: 44602, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2021.09.18
Роздрукувати твір

В'ячеслав Рассипаєв

МХ-505

Вот он я – ремонтантный, но грома бодрее –
появляюсь в твоей деловой суете.
В волосах проступает солома пырея,
меж сосками – стигмат; остальное – в хвосте.

Отчего не писалось в комфортных застенках,
где не каждая мошка рассмотрит твой грим –
это так… полувыкатанно-бессистемный
разговор Моргенштерна с Гордоном про Крым.

Обмануть меня новым маркетингом цацек
после горького тура на птичьих правах –
знаешь, друг… Мне уже начинает казаться,
что горит твой построенный наспех фольварк.

Устремлённая в гриву растаявшей тучи,
радость века летит в восходящий откос
через пропасть космической черни гнетущей,
вспоминая мой длительный анабиоз.

Да, была густота щегольской шевелюры,
гибкость чистых костей, дезертирство с трудов,
и сейчас нет мне смысла поломку нервюры
выставлять: сам найди серединку, будь добр.

Ни единого камня в победной трембите.
Звук естествен и страшен, как искра ножа.
Кто-то втёр гегемонам, что я – потребитель?
Так и было – до хосписного рубежа.

Я отныне – плакат в модерновом пин-апе:
что-то спорно, местами фальшивят цвета…
У тебя вся задача – быть Шпонькой по папе,
гражданином села до обрубка хвоста.

Мне такое – что лик страстотерпицы постный.
Слишком ярок костюм мой с той красной среды.
В чехарду – извини. Сам же видишь, что поздно.
Но – считай, зацвели ледяные сады.

2021
© В'ячеслав Рассипаєв
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2024 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні