Опубліковано: 2021.08.26
Поетичний розділ: Філософська лірика

Андрій Теплов

Чуден путь...

Шум колёс тишину рассекает как бритва.
Город спит, лишь тоскует "шарманка" моя.
Стая птиц меж собой вдруг устроила битву, -
гасят стресс, улетая в чужие края.
Ни души...Только ветер шуршащей позёмкой
пыль да грязь без забот разметал по углам.
Как слепой, что орудует тросточкой ловко,
я качу в полутьме по нетленным местам.
Лепота... где-то рядом витает свобода.
Ночь молчит между небом и грешной землёй...

Красота обделила вниманьем урода -
мир жесток. А кому-то он самый родной.
Мне успеть бы пробиться сквозь серые будни,
пролететь, растворив за спиной дымный след.
БУДЕМ ЖИТЬ!.. Говорят, только Бог неподсуден.

Чуден путь... впереди лишь блуждающий свет...

21.08.2021г.


2021
© Андрій Теплов
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/52953/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG