Назираю візію привидів на Соборній. Напередодні віртуоз антибезодень Вінниці одягнув модний спецодяг фірми "Силікоз". Зійшов сходами ефемероїдних емоцій в гниловодь недоїдків та автопсихозів. Вчинив повсякчадне достоїнство потойбіч. Освітив казеними ліхтарями міські прошви. Роздав погрози базарам. Розніс погроми. У ковбойці сів у онлайн-підвожчик з айфоном, із воління вижити в перелеті кордонів. Розтікся в апофеозі автобезодні мазараті з зеленим номером у чотири дев'ятки. Параноїк в наркозі прошив урозріз тойоту. Сьогодні в безодні щедрий розстріл засуджених демонів за потойсвіт струмів. Інородний гріховод юродивих відморений. Вічна гойдалка для покараних щезань, для випадань потойбік часу на перехресті. Побродив із неблагородним екскурсоводом по таможні. Курйоз у вельмож науки. Не витерпів заложник освітніх вертепів. Неплатоспроможний безбожник на терміналі. Практично проганяє увесь лівак. Що ж ти, неугодяний, найдорожчий одур серед неустойок влад, заялозив скруху через запах казенки, начудив прокладок. Навіяв метаморфозні мобільні-розголоси на фейк-симпозіумі пільг та відшкодувань, а через чорні відозви прозорої налогової вимагаєш підйомні позики та неустойки. Зойки банкротів. Ойойокнули утаєні невагомі конвойні обожнювачі підложниць. Мари достойні дзеркальної безодні у зойлі. Подорожуєш у відводках безперешкодно. Новоосвоєний черевоугодник з прожирами. Стривожений заяложеними гуртожитками. Заворожене зложище кредиторів угноєне закладами та паями. Пройдисвіт страховок під зливами виплат кредитонеспроможних розводів. Пожежні брандспойти заливають сірчоляною кислотою чорні недоїмки... Дойди роздали розкіш для безмозклих вроздріб. Пройняті забойними протягами. Нарозхрист ці лозунги кримінал-розшуків. Якого життя насправді мало зараз в тобі? Оптимальна якість дійсного прожиття нетотожно рівна успіхам уяви-цивілізації, а твоєму щасливому досвіду виявлення потойбіччя-безодні в місті-мережі: в справжньому "щас"-зараз-отут-проживанню себе самого, як події з потойсвіту, як реалізованого процесу перетворення змін , як багатоаспектного, багато-"явища" в емоційно насиченому, відчуваному наснаженні в теперішньому, в оточуючому, в сучасному сьогоденні, від якого залежить твій самодосвід переживання, розуміння, осмислення, вмотивованості на певний самовияв, на певну самодію, на успіх свого, притаманного на виграш твого "я" в чужому вимірі щастя. Які ж то "чужі" виміри живого часу в тобі? Безперестанку обертаю себе в чужому надломі. Хоч і проти скаженої миті емоцій програшу. Немилосердно караюсь у власному "ну-мо". Така моя, напасте, любов до рідного драйву. Якщо не гірке, то терпке передчуття чорного часу. Якщо не ганебне, то позорне вибачення самого себе. Надовкруже, моє щонаймізерне, у мені величне, а моє, щонайокільне, твоє.. - а так рідне, моє, коханне. Надовколо прочужене, значно потужне в тьмі, та то таке, всегігантське, вседалеке, перезалякане, незнанне, уявне, перевтілене в гору халеп. У безодні добре видно всі нутрощі Вінниці. Перехрещені люди, ніби днями повимерли. Перетворені перевиступи у трощі ницих. І поки ми - завищі, ніж душі з печери червів. Я сьогодні шуповснув у благе межиріччя. Що то було там мені не згоріти крайгори. Що то було там всьому не зотліти крайболіт. Так ні! Змарніли опісля залетів у ці межигони. Так ні! Ми усі - режисери власних межигір'їв.
|