укр       рус
Авторiв: 413, творiв: 42226, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2021.08.05
Роздрукувати твір

Ольга Брагіна

***

нас мали вигадати чи мало ця земля страждала чи мало над народженими для смерті ридала коли зачиняли вокзали бо вибухне все чи вчасно їсте ви пісне читаєте молитви як безпечні бритви по шкірі вулиці міста сірі чи вчасно відповідає несмішними жартами Siri ми вже посивіли просто нам так не пасує дитинство як сивина кавова гуща підіймається з дна
нас мали вигадати тому що країна спустошує душу як осінь з якої немає куди втекти наче вас із дзеркалом двоє і хто з вас тут справжній насправді годі зрозуміти той хто говорить мовчить життя розчиняється в каві немов упізнання мить
нас мали вигадати хоча ми себе не впізнаємо ніколи ось ми йдемо до першого класу айстри купуємо для школи кому вони насправді потрібні їх просто складають на стіл гора квітів які зів'януть назавтра знову розмальована парта у якому році була завойована Спарта ми вимикаємо всі почуття не відчуваємо просто нічого від життя здається нам зле історія рухається колом немов змійка повзе
нас мали вигадати за лаштунки історії заховати за всі її неотримані здобутки картати ми воліли б нікого тут не впізнавати навіть себе просто пройти осторонь тому що дерев'яні будинки охоплює холодний вогонь тому що ми колись сюди повернемось знову забувши ці вулиці їхню невпевнену мову ми будемо йти та дивитись під ноги немов щось цікаве там це просто історії стиснуте горло останній злам
ми будемо вулицями йти у вікна пусті заглядати немов усе повернеться знову просто кохання дати зумисні як все що було з тобою хоча здається що навмання що все це лаштунки яскраве акторське вбрання і кров тут несправжня і сльози це просто вода з-під крану дешева зеленка лікує будь-яку рану дивись як це місто лежить на долоні твоїй і янгол останній надвечір згортає сувій

2021
© Ольга Брагіна
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2021 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні