Сергій НегодаВідунська ВінницяКраса світлого вітру в картині часу. Криві нашарування ландшафту Вінниці відволікають віяння нерозривного плину. Вільні смарт-трамваї з пасажирками. Мандрівні колії, - шукають нові течії, - хижі маляри на старому баркасі юнака вивчають дику подорож вздовж пагорбів. Дещо гіганстські мости, неначе манерні тини, викривлюють перспективу Бугу, вирізаючи межі із країв скельного берегу. Акварельні вигадки озеленених скель таки реальні фантазії в пластиці лебедів. Околиці перехрестя вулиць під парком. Бідні Єрусалимські бомжі усміхаються долі. А далі ракурс фортеці цегляних забудівль. Тотальна діарама старих садиб на скелях. Жива річка черпає живі тіні в сріблі джерел. Південий Буг влаштувався, легко зміїться, вирує навколо зеленого острова, втрачає ефекти золотих бань високих храмів. Вирують чайки,- влаштували парад манер над майстернями, цехами обленерго. Пасмурні голуби в катаклізмах масивів. Бездонна мла сойки. Експресія горобців. Пасторальна набережна у воді з трибуною. Контрастні стовби - спотворюють силу волі та пропорційні флагштоки - наснагу долі. Закріплені електричні дроти в мережу. Лінія запашних трав. Алеї квітучих лип. Плямистий сірко перебуває у формі, гонить у пошуку відстані між подібними вжитками. Акварельні фонтани бурлять в парку. Вологе повітря під сонцем розшите бісером. Орнаментальні клумби квіток контрастні. Засадні лаштунки плаского екзоту чарівні. Міська стихія кав'ярні біля крамниці. Крива жовто-синіх квітів на стовбах. Піки оксамитових надбудівль з антенами. Споруди обліплені виставками-тарілками. У вітрині - автомобілі. Під'їзди. Поверхи. Прозорі вікна. Кольористичні фасади. Вселяє віру довга авто-корка на рів'єрі. Рудий кіт під бузком ловить мишей. Виклик добі - художник Василь. Двір міщанина. Високі брами з усіх боків. Власник маєтку з яблуневим гаєм. Господар палацу на алеї троянд. Футуристичні ворони. Шпаки епатажні. Фактурні горлиці. Химерні синички. Цвинтар могил проявляє тривогу до дерев. Тихий світ митця зафіксував переживання. Динамічна дійсність автівок та бусів. Випуклий вигин вгору арки між сходами вниз. Базар під настрій сірих фарб кам'яниць. Відунські краєвиди Вінниці на килимі. Мазки перевантажені рівними гранями, якраз стає строкатий бульвар. Прозора панорама війни емоцій бабів і дідів. Надзичайні лінії споруди "Діамант". Якраз стан ритмічного лиха наситчує величний майдан високим небом на злеті скляної споруди. Скарбниця кращих втілень самобутніх мотивів на фоні пейзажу молодиць. Огортає величава вага з натури змальованого сновидіння Вінниці в яскравості смислів життя дітей. Які всеосяжні молоді піджаданники!!! Які круті, недосяжні пандруховники!!! Але ж у ящику - балакливі забужоксанки! Але - дискурсивні! Але - імпульсивні! Чому ж тоді я - аніщо, чи єсьм - аніхто? Чому ж тоді я - протупак негодящий? А тому, що вийшов з породи негод! А тому, що знаєш пралогіки пращу.
|
2021 © Сергій Негода |