Опубліковано: 2021.07.03
Поетичний розділ: Універсальна лірика

Вікторія Торон

Я б з вами жити не змогла

Я б з вами жити не змогла,
та все частіше в різний час
таємно згадую про вас
з зачудуванням і без зла
між хвиль тепла.

Хоча між нами вже – світи,
думки про вас – старі й нові –
неначе спалахи в траві;
в душі старої гіркоти
вже не знайти.

Те, що минуло, серцем звеш,
бо досконалість ваших вад –
одна з хвилюючих принад,
якій пояснень не знайдеш
і з тим живеш.

Хоча боргів давно нема
(за ту обіцянку, за блиск
уповні сплачено колись),
несу минулому дарма
дари сама.

Зірниці пам’ятних утрат!
Вони миттєво обпечуть,
і не дано тобі забуть
сліпуче сяйво їхніх зрад
і їхніх вад.
                  

2021
© Вікторія  Торон
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/52808/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG