укр       рус
Авторiв: 415, творiв: 43058, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2021.06.22
Роздрукувати твір

Сергій Негода

Троянди

Віднині що діє тобою, квітникар?
Тиша над пурпуровими пелюстками троянд.
Так це у твоїм саду диво з див розпустилося?
Учора заквітли вісім кущів вогняних троянд.
Немов гра кольорами моїх ран душі.
Світять тендінтні квіти приязно в очі.
Прозріли ясно на сонці увечері.
Палахкотять черлені пелюстки сплесками.
Що це діється з тінями сонця в саду?
Немов всміхаються очима, німбами зір світять.
Причаєні з ранку в студень дощу дають запах.
Червоні промені розсікли зелене тло.
Умістились сердечка закоханих в квітах.
Неповторне огранене зором полум'я.
Радість твоя, квітникар, умістилася в квітах.
Буяють пожежами червоні малярми.
Буремні мандрівки такі незвичайні.

Чорні діброви в долині Млинів, свіжі, літні.
Вологі білі півні. Либонь, холодні ріллі
в тім чистім полі втопили плин моїх книг,
що до школи мій син потім носив.
Білі діброви акацій, поки дійшов, той сполотнів,
 мов той живий подорожник днів
коло воріт вдови, що прожила дві долі.
Диво подій, гостинні брожки від листоноші,
то ж вклонись, йї-бо, мов сич в сполосі.
Ходиш в подиві сновид від завітних скіфів.
Мимохіть йшли три дівчини і світились, привіт,
 від грози під грім, що ж їм бить цілий світ,
поміж  двобоїв вдихнувши гнідих вітрил,
і повидніли три білі коні, розкрилившись.
І що в тій пісні дзвонів крізь диво-вірші.
Що вірогідніше кожній чорній вдові під осінь.

Схід білих сорок. Просвітились білі зірки.
Одів згорілі чоботи. Біль оживило.
Трохи відігрійсь. Трохи поїш. Випий води.
Дзвонить Лі Бо,  в лісі білінь скоїли.
Поклич до дороги.  І збій молоточків
від тривоги. Солодкі сльози від гіркої води.
Допоки рівно біжить мій кінь крізь попіл.
Просочивсь і світить в лоні тінь від підкови.
Під сон скрізь вії отой голос ві млі віри і долі.
Цілість мостів. Горді скорботи роїв охороволі.
До кої дороги мої в росі, мо' ніщо з тої крові.

Порочні обійми, чи ж то - світири, - з ниток
тожнісінько вічність під той клич втоми.
Приходить мовчки схід. Розвиднилось. Вір.
Хлібороби вийшли творить добро в слові.
Лі Бо згорів в боротьбі з чорнобровими,
 підкорив гостинний полон їхніх припонів.
Ох, точнісінько в тінь поцілив три стріли.
З тонкої жовтизни повільні побиті
брови білочолої вдови. Сини-льотчики.
Тривожні осокори. Вони молоді. Вгорі.
Він мовчки підвів почорнілі
смолоскипні віти біди.
Лиш доти живий, допоки болить обрив висоти.
Хрип вітрів при дорозі прикрив погоні.

Подільські ночі в чорнім окопі і в поті.
Дикий промінь вибив усіх молодих воїнів.
Міцні очі - дибки. Він в білій сорочці.
Під вогники скорбні тіні роздививсь. Білий.
З мішком лободи дід пішов до слободи.
Горизонт. Ніжно-білим цвілись ромашки.
Повзи повзком в жито. Колоски золоті.
Мідно-золоті  крони полів,
 посікли білі листи
до білокрилих соколів,
і сточили сім століть орли
під ці літописні болі.
Вогні воскові.
Мимоволі пил обозів війн,
в крові мільйонів бомбовозів
 одні кровиночки, одні мозолі.
Ожило мільйони лих од змори облог.
По склі бінокль височів,
згори той спомин крил.
Вигорів твій голос, Миколо!

Підозрілий джміль сів на пельмені,
нізвідкіль влетів у дім прокажений.
Мілько гудить  окріл рутеніїв.
Страждені, нуждені, смирені оденки.
Натхнений, як неврастенік приречений.
Приціливсь у стійбище перецвілих фікусів.

Долілиць звалився під запах гортензії.
Дебело-гладенний царенко злиденний.
Отак засвістивсь недочорний виднокіл.
Скімлить у божевільні без жодних претензій.
Скупендра розбещений, кручений кендюх.

Дженджики, ґедзі, подільські зоїли,
метільнуть більми на орендні ліси
невільників спільників та безцільників.
чужі перебенді з трипільських тубільців,
шалені в мігрені переселені тивривці.

Як ґедзь єрепенистий - первосвященник.
Втілений в зелен-зіллі богоглитаєник,
ніскілечки за неділю не вилікує калік.
Свавілець реліктів флорофілів для бджіл.

Прокажений денді на освячених тендерах,
яких оказенка наразі тьма-тменна.
Пухкеник - із мікстових стрімів крендель.
Він вщент збанкрутілий, задернілий гендель.

Довкіл згорілих бджіл білі вілли,
відмолоділі знов заіскрили.
Нужденні межі якісь нескінчені
в розщилині ньюфаундлендів та фазенди.
Отакі у нас швенді і генії в Конча Заспі
казенно посажені, як оселенці:
Попенки, Титаренки, Крамаренки,
Князенки, Короленки, Мірошніченки,
Отаманенки, Паламаренки, Шевченки.



2021
© Сергій Негода
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2022 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні