По-чорному засмагла кагла,
там за  нею сидить чортеня.
Встряває у бійку з домовенням.
Кайся, байстря, та в за каглу не пхайся.
Після Першої Пречистої
файна краля Клара ніби розтанула.
Тато, вже час засилати сватів.
Та ти глянь, як застигла ожеледь,
аж заголола кагла.

Тато Кузьма ладнає
посвіт під ніч на покуті.
Додибалась вже до хати
холодна осінь, комин задуб.
Хмарами затягла все село,
застерегла господаря,
облягла вітрами з порога.
Пошкандибало геть собі
бабине літо після Семена.
Стара кагла на крик
молодої карги
засвистіла на домовинча,
дала на посвистача.
У дворі десять копиць
сіна з вівса для коня-тягача.
Вікна на дванадцять свічок.
Вівчарка мене  застерегла.
У трьох діжках сімдесят  кіл
червоної гречки  понадбала.
Геть зачищений комин в кінці літа.
Відрубаний похвист вітру
загасив геть каганці моїй папіросці.
Позвизгулась місячна темінь у хаті.
А хто тут Боярин?
Ану, засвисти до батька вітрів!
А хто тут за Старосту?
Нумо, вставай, пересиль, ці вітри!
Хто тут з вас Маршалок?
Бери сірничка, запалюй скіпку на посвіті!
Розпочинай запалювання печі.
Горять свічечки у руках братів.
Прибігла сусідка Марійка
з округлою окалинкою.
Ледь добігла - застрягла моя кагла.
Округла димить, вогонь  ледь вберегла,
Засовуй окалину у піч,
буду з усіх сил піддувать.
Хай буде  свято живого вогню.
Хай в душах живе живий вогонь.
Піч-помічнице, освітлюй теплом
нам оселю всю зиму.
Кагла, ти хоч стара знаменуй нам
велику радість родини.
Обережно обігрівай
наших гарненьких діток.
Піч-охоронице, знову вари на всю
велику сім'ю смачні борщі.
Неодмінно лаштуй калачі
та приправи до кашів.
Піч-палайнице, не забувай
про ранній сніданок
з пампушками для тата.
Піч-переситнице пам’ятай
про пізню вечерю
з паляницями для мами.
Піч-кам’янице, наша святице,  
відтепер нашому парубку Карлу
тримай у теплі прихорошену
смачненьку ночерю з рябої курки.

Закушпешив димом всю хату.
Ти ж комин відкрив і забув закрити.