Опубліковано: 2021.05.12
Поетичний розділ: Інтимна лірика

Мария Сакали

Когда бы знать...

Когда бы знать, что встреча та - последняя,
я миги растянула бы в часы -
незримый ливнепад, лишившись сил,
дождём усталым вяло моросил...
Союзником сумела б сделать время я -
минутность взгляда - вечности предтечею,
замедленною съёмкой - поцелуй;
любой твой жест сознаньем был замеченный,
в десятки смыслов памятью расцвеченным,
не превратился в строк моих золу,
которую сама едва терплю...

Я будущую дрожь тебе поверила б
от стыни одиноких вечеров,
что и тебя проймёт, сжимая вервием
ненужности твоей из всех углов.

Депрессий муку я б тебе поведала,
когда в безмолвьи, ставшем плоть и кровь,
запястья вену жадно ищет лезвие
в ответ на тьмы потусторонней зов...

И, может быть, тогда б не хлопнул дверью ты -
мне стук её ловить и ТАМ, наверное...

Когда бы знала: встреча та - последняя!..

11-13 мая 2021 г

2021
Киев
© Мария Сакали
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/52666/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG