Сергій НегодаЗолотословУсопший вдівець Тимофій. Його очі пророчі, світлі. Світ просить зорі до призьби. Одні привиди. Сновиди. Вікно. Син Ігор-зомбі стоїть. Сильніший говір в тіні. І тоді змій вивів Золотослов в помощ злій відьми. Нічого собі, білий гриб, підозрілий тип в росі. Промінь від сильних морозів, от тобі літні війни боліт в сонці. Тихон вхопив літні вогні від дощів з вирви. Виникли бідні хлопці, і звідчились молодці. Коні, видно скопом, Віктор по тіні. - Гони пішли в житло. Хмільні ігри сивих вдівців, ворожбитів до молодих. Мітли хлищуть дороги до могил, товчуть коноплі їхні ротики. Зі дна річки виходить богатир. Це той світ в одіжі, Котигорошко. Здорові стрибки зі ступи проводить дід, бо не горить. Божок сидить на колоді. Позолотили дівочі толоки до домовин, до гробовин. Чи що потрібно плодовитій сопілочці пошкодити в пісні. З сумним вінком на голові світить свічки у тлугім вікні. Похорони хлопця з війни під чорно-білі стрічки. Сирітський дівчини бродити цілий вік у вдовий двір. Родовід зі снів пішов під копички від сизих орлів-соколів. Зриви природи до волі скирт, до пісні, до строгої гри вгорі. Добрі прослинки, очі-квітки-вогні, повносилі волошки-жінки вдови. Стіл чоловіків вистлів в пісний обід від гонитви відьми за ешафотом. Відхід чорнобривців до споришів годить всі долі, рій бджіл гримить. Всі ситі дощі здорові на сонці, лиш чорні вдовині гори. Пишні тризни в боротьбі опришків з водою під гострі сокири громів.
|
2021 © Сергій Негода |