Опубліковано: 2021.05.07
Сергій НегодаТуман по берегуЧерез все, де є Україна, співає моя грішна душа. Дуже буде тут, де ми у нашій матінці-землі. Дуже буде серце моє відчуває. За тепло нароблених рук за світло рідних очей, пам'ятаю чарівну тугу, щедру душу її серед туману над рікою. Намучений і намучена співають свою долю. Не загоїть мою втрату радісне сонце осені. Соловей гарно співає на Чумацькому Броді. Вітер несе насінину через увесь сивий степ. Переносить ненька коріння молодої вишні у новий сад. А двійко діток плачуть з нею. Віща туга за загиблим татом. Пережила стара ненька усіх синів. Без скарбів глибока прірва ясенів. Не написана, а прожита книга. Оберегом туман обходить стару її хату. Як тепер старенька німо молиться всю ніч? Прошу, її заспіваймо нашу вічну волю і славну віру. А вона мовчить... |
2021 © Сергій Негода |
Текст вивірено і опубліковано автором
Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”
Написати відгук в книгу гостей автора
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.