укр       рус
Авторiв: 415, творiв: 44155, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2021.05.06
Роздрукувати твір

Вiкторiя Тищенко

Эдуард Асадов

Он был командиром с лицом, как в кино.
И ростом высок, между прочим.
Наверно, сердечко прожгли не одно
безмерно-прекрасные очи.

Но Смерти вся наша «сверхновость» смешна.
Приказ молодому комбату*:
любою ценою – известна цена –
прорваться. Доставить снаряды.

Был грохот багров, бил багром небеса –
извечны мотивы мортиры.
Дым застил машинам и людям глаза.
Вот-вот – и исчезнет от взрыва
«обоз»-грузовик: что ни метр – то шрам.
«....но путь я сквозь пули нащупаю нам!
Пойду я вперёд... по распухшим камням...
Ты следом езжай: вслед за мной – по следам –
веди грузовик наш немирный.
Мой друг! Мне не надо подмоги. Я сам.
Приказ мой – приказ командира».

Куда ты, безумец?! Огонь – что стена,
жжёт почву и камень сопатый.
В тебе ведь «Галина», «Подруги», «Одна»,
баллад голос новый и – да! – «Сатана»
и песня о рыжей собаке.

Душа твоя – мыслей густой медонос.
И бегство не будет позором.
Шагнул под обстрел – и себя, и «обоз»
он втискивал в жизни зазоры.

И вытянул он. Спас бойцов в бойне той.
(Снаряды в срок поданы – срочно).
Но рухнул на землю. И выжег огонь
безмерно-прекрасные очи.

Он выжил. Напрасно Смерть, болью сыта,
над ним танцевала сиртаки.
Наверно, тогда родились «Сатана»,
«Галина», «Трусиха», «Подруги», «Одна»,
баллады, где что ни строка – новизна.
И песня о рыжей собаке.

2021

*Примечание. В данном случае комбат – командир батареи.

В этом стихотворении рассказывается о подвиге Эдуарда Асадова в битве за Севастополь, в которой он навсегда лишился зрения. После того, как батарея под его командованием была разгромлена, он вызвался доставить снаряды своим боевым товарищам для сокрушительного удара по противнику. Поэту предстояла "дорога смерти" - он шел пешком впереди грузовика, указывая водителю путь на самом сложном, постоянно обстреливаемом врагом участке пути... (см. биографию Поэта).

© Вiкторiя Тищенко
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2024 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні