За прогнозом, сім днів буде плакати небо, Знов вода побіжить по холодній землі. Боже, як же нам сонечко треба, Бо втомилися жити у вічній імлі. Доконала усіх безперервна тривога І просотаний болем й страхами цей час. І чи є десь ота для спільноти дорога, Де щасливе майбутнє чекатиме нас? Де життя стане щирим, яскравим і чистим, І скорботні тумани зійдуть нанівець. Коли з радощів ми одягнемо намисто, Замінивши довічний терновий вінець. Хай ще й вистачить сил, щоб здолать перешкоди Й відшукати омріяний шлях до мети Й, попри всі політичні й природні незгоди, Нам до світлого дня усім разом дійти.
|