Поет-крем'язень. Світлий зорелець.
Осе щойно дзеленькне добренько, прокачає
його золоте слово, що живіше рече щоденно.
Пожнете оцю просту, м'ятежну свідому
шевченкіану, еге ж слово зашкварне.
Без введень, норовливий словоносець,
знеболе сум'яття та безвольне ноу-хау.
Поет в мережному шумовищі повалуша чудодіїв.
Вам зручна префіксальна м'якушка у прірві слівець?
Де-де ж молебень? Боже, словожерець сполохне.
Зве його осередком, зве етнолог- хронолог.
Легко верховоде, то пророче, то волоче
мозоль дендролог, долом земель
генерує слово якористе з потреб.
Скельне зловредне черевце менестрельне.
Огребом зерно лепське. Дерево рве мед.
Шкереберть йде все моє зіспівування.
Якесь словоїдне лаштування волі у долі.
Гей-но! Проросло шевченкове слово в топи.
Щебет з перевеслом. Ой, ще шедевр. Кредо.
Гей, сердего, джмеле, з променем той бескед.
Надто м'якуваті слова характерника в душі.
Його неословлене древо вперто прожелезнене.
Збережене під ретром, з лейбом жертв готель.
Зирцем пресловопоче сонцем, герцем - його гнів.
Поборемо вогнем, кревно з перевертом страхів.
Гей-гей, ревно оброзненно з кредом вперед.
Дебело клеломне дерело, жергелом бере.
Одне бере в стрек електроводнем в едем.
Пелехтоне з вождем, з колошнем тотемне,
понесе тугу солов'єм об'ємне слово твоє.
Щемно проведе шевство, з кличем до богем.
Портмоне легке. Реноме, Шевченко. Бескет.
Стебель обскребено. Прометей! Егей! Орел.
Переметні перемани переломної доби.
Орфей без фей. Соловей без смертей.
Озерце джеджулиться і зелень рознесена геть.
Невільний Тарас взяв чашу недолі,
що несли мимо, і почвалав з нею в храм.
Смереко! Де флейтор. Героїчна м'якотілість сновид.
Оєвропеєне спеко, реквієм йде шлейф .
Реле з жеребом розпече мене в цецер.
Ще ж бо, розосереджене мережечком.
Хормейстер, з очей, єй-єй, отоє, є весно.
Гейбо, з концертом єлейне плебейство.
Полегше, лежень, з гедзем, бо безмежне.
Все ж без пожеж осередне безпосередньо.
Довжелезно онтогенезнемо без обмежень.
Тверезне етногенез без емоцій,
все тепер перезбережено в інтелектах.
Помпезне проспектом Шевченко тепер, темпом воле.
Кремезне, здоровезне, респект, не почезне.
Свекор рефлексне Шевченком.
Хор благословено ошпеле пелех мелосом.
Семеро з богемцем, щемнемо з лементом.
Рефреном ремне з демосом його гобелен.
Злободенне веретено з Шевченком
вкотре серед техноперебендь озеленене.
|
