Так ти, бачу, якийсь бот!
Ми і самі з довгими вусами.
О, я тебе в посиланні знайшов.
Дружбани маячні
в запорєбреній  балалайні.
А я тебе вчора бачив у ютубі.
Ти цілив у сича, а попав у горобця.
Так це ти зірвав стоп-кран автопілотам.

Так ти ж не бот! Ну, ладно. - сталкер!
Тут треба звати тещу на шахер-махер.
А ти набрид,  гірше  пекучої редьки.
Твоя теща все побачить, як у себе
на лобі, не бачить криві звивини.

Для тещі весь цей твій рахунок
бешкетів, - як ціла епопея.
Її медіапростір заповнений
одними ботами. Якась ахінея!

Увесь світ розбещений -  ризик!
Дурні не об'єднуються з блогерами.
А нам - саме з рідним менталітетом.
А то раптом все зникне, як Помпея.

У твоєї тещи головешка, як довбешка,
чеше замешканим язиком і не меле.
Зєлюшки прострякнула на майдані.
Од, смерть, - нашій золотій рибці - хана.

Моя сваха наїлись секретних бубочок
в іржавих лещатах ковідної смерті.
Нема панацеї від цеї китай-довбеї.
Ми і самі в тій одіссеї-круговерті.

Три пиріжечки в оранжереях
з'їла тещина коза, а ще  в чебуречній -
три кілечка ковбаски з'їла корова.
А щей курячі крильця  з'їла вівця!

Так ще хліб підперчила на течку.
Яєчня висмажена звершечку,
Не в тому сила, що кобила,
а в тому сила, щоб теща поїла.

А його медіабот - не робот.
Він на третьому замасі таки
сам грохнув цю наволоч.
Закрив їм  всі ютуб-канали.

Засекречений стручечок
перцю в горшечку сховали,
прокурорчики розбещели тещу,
із юним виконавчиком проспали.

Справдешне не брешуть
нетутешнім феям.-фейкам.
А зеленеє боре, зелене.
Бубочки - у гості до мене.

Захопили горем два краї
Вже у  тещі дома не сміються.
Геть пробігли невраховані
книжечки повз неї - по друзям.

Стежечкою загубилась теща
на всі рештки та дещиці втік
до своєї оєвропеєної ахінеї.

Ошелешена сваха тепер
не говорить, а шепче свої
молитви  перешептами.

А хай вискніє їх Скрєпостан.
Хай безумствує пеклом усе.
Якось легко злетів на останок
ніхренабль в Соловках.

Ач, на тихих болотах
грязної Оки,  запекло,
тільки сивий свекор
затявся до своїх сучечок.

Пастухи ви без Байди
всемогутнього, ото, ловкачі.
Охо! Остолоб! Оглох.
Аж на вирост, сокол!

А це твій вусатий колгоспник,
бевзь, ублюдок, із розумом
злого дідугана, ач, як трясе.

Як опозорився на виборах,
програв геть усе! Усе що мав!
На вулиці вивів усю сволоту
мов бовдурів, на сваволю!

Це все шобло банд на вулицях.
Велика жага влади
у старого лошари!

Приховали золоті унітази
у вусато-пузатого, Ой, біда!
Дідухан влаштував  лихо!
Цілу ніч страху і злості.

Цей ман'як проти тих,
хто хоче жити і любити.
А вухаті кукловоди
та виродки режиму
влаштували переворот
пахану за ніч.

Вивели спецтехніку
у 150 автомашин у центр.
Все колгоспне ОПГ
упирів на всю Україну!

Без відкату влада не працює.
Вам іще треба асамблея!
Вам треба обдурити усіх.
І короткі черги не збились з акорду.

Заломили влюбрабрь
з осоки на бобрів.
А конвої перекочували
між дубами в білі берези.

Залітають із снігурівщини
кирухілі "риги"
в найлютіші спаси
кривавої грашулі.

Що ж ви творите
чорти у формі?
Який біс голосував
за такого диктатора.

Брехня  не притупилася.
Знайте! Народна  чуйка
стала гострішою. Бумерангом
вертається ваше зло.

Рве ненависть до жлобів.
Покалічили долі
мільйонів живих.

З цілувабрем джура
пролетів за фанерою.
І найліпші лапті
у бідних поетів.

Ви - без зброї - і піші.
Не здолали мізками віків,
не здобули мрій в уважулі.

Охладябрем надій
затягнувся вкотре цей день.

А проте  повсюди рикошети  
боголюбських стріл,
стопудово мав би згоріти
увесь стольний Київ
і смирний Мінськ.


Проти стольних людей без зброї
вивели безбашених вурків.
Вивели погуляти своїх катів.
Хто ви тут є, хто?.. Дармоїди.

Садисти. Кати. Палачі. Тітушня.
Стукачі. Остолопи режиму.
Зломали і покрушили усю
комунальну власність столиці.

Подуріли в Лаптєстані
рашизмом всі масово.
Задолбабрем круто
пройшлася доба.
А на гонорах
вигрібають
усе нагора.

Отакі бабуїни, яко  бабники,
в гонореях усе це  конго,
Ні, все ж приходять до тями  
ті, що на нарах без свідомості.

Оцих скрєполаптєвих баскак
занесло аж до нас, на Донбас.
не пощадили нікого. Вирізали всіх.
Все спустошили. Все спалили.

Знелюднились наші землі.
Смрадні там тепер
місця кривди.

Страмні там тепер
дярєвні донбасюків.

Там і досі голос пращурів
на териконах бере своє,
навіть досі гуде на прогонах.