Душа, як внутрішнє відлуння,
твої повторює слова -
Ніколи не буває сумно,
як море хвилі колива.

В душі твоїй - відлуння сонця,
Тепло нагрітого піску,
І, наче подив незнайомця,
Як небо скидає луску.

І білосніжна, добра риба
Пливе, задумливо мовчить,
І тиша їй дорожче хліба.
Відлунням вічності є мить.