укр       рус
Авторiв: 415, творiв: 44193, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2007.04.19
Роздрукувати твір

Андрій Поляков

Птица



                                      Маргарите

1.

Как сладко: закончить дела,
Холодной водою умыться,
Сложить два огромных крыла,
Прижать, как уставшая Птица.

Накинуть домашний халат,
В ответ на вопрос улыбнуться:
“Неволей, как волей, богат -
Я мог, да не смог не вернуться”.

2.

Холодный, беспомощный чай.
Погасшее небо в оконце.
Любимая, не обещай
Затмить навсегда моё солнце.

3.

Как сладко: закончить дела,
Вернуться к тебе, понимая -
Ты больше, чем счастье, дала,
Пугливая Птица ночная.




4.

Не вышло время Птиц. Не все грачи пропали -
Знакомых светлых лиц неугомонный рой.
И кажется порой, что все Мы, как вначале.
И кажется ещё: лишь ближних дорог строй.
Ах, как горит рассвет! Не помутнели дали.
И не горчит полынь, и сладок свежий хлеб.
И я кричу с небес: - Не все грачи пропали!
А мне кричат в ответ: - Неужто ты ослеп?
Неужто с высоты не различишь детали,
Грачей от воронья не можешь отличить?
И зря кричишь с небес: «Не все грачи пропали»,
Тебя-то мы, поверь, успеем приручить...
Покуда не прошла пора весенней Птицы,
Не властны надо мной ни вы, ни вороньё.
Закрою вдруг глаза - и мне земля приснится...
Далёко-далеко, как будто нет её.

5.

С деревьев ночью птицы улетели,
И листья все исчезли как-то вдруг.
И так внезапно рощи опустели,
Что нам заметен стал души испуг.

Куда они?.. Зачем?.. Ещё метели
Не скоро налетят со всех сторон.
С деревьев ночью птицы улетели -
И небо стало чёрным от ворон.

6.

Устал. Устал. Звезда моя не светит.
Она смогла погаснуть навсегда.
Так много звёзд... Никто и не заметит...
Никто. Никто. Ни песни... Ни следа...
И только Ты, любовь моя и мука,
Заметишь эту злую темноту.
И вскрикнешь Ты, как птица, от испуга,
И вздрогнешь Ты всем телом на лету.
«Устал... Устал», - Ты скажешь, подлетая.
И крыльями обнимешь, не спеша.
- Что сделал ты с душой своей? Не зная
Ответить что, скажу: - Болит душа!
И долго будешь плакать на рассвете:
«В душе твоей - ни веры, ни огня»...
Как хорошо, что солнце снова светит -
Последняя надежда для меня.

2007
© Андрій Поляков
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2024 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні