Опубліковано: 2021.02.05
Поетичний розділ: Універсальна лірика

Вiкторiя Тищенко

***

Меняешь, весна, с каждым годом ты скорости.
Одним неизменны явленья твои:
у ивы прибрежной – пшеничные волосы,
и в них до рассвета поют соловьи.

(Меняешь, весна, с каждым годом ты образы.
И даже маршруты меняешь свои.
У ивы-растрёпы – пшеничные волосы,
и в них неизменно поют соловьи).

Тебя не нагнать мне уже: смех упорствовать.
Прошу об одном (малость просьбы слови):
чтоб в сердце моё, как в пшеничные волосы,
слетались – и пели всю ночь! – соловьи.

2021
© Вiкторiя Тищенко
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/52326/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG