натомість тебе покине сніг та свідомість світ перетворений на судоми та невагомість
вигадки теплого міста напруга впаде до нуля
до грудей пласких притискає своє немовля земля
натомість ти намагаєшся всі приховати сліди стерти відбитки
сліди криваві з помащеної антисептиком плитки
звідки ти йдеш сюди просто нізвідки всі хто тебе пам'ятає свідки
лише твого зникнення з радарів розчесаних ран світанку
ковдр з англійської вовни Маріанських западин сніданку
кров жертовна стікає на підлогу повітря солоне вдихає тепле ягня
кривавий отвір нового січневого дня
опік свідомості ось тепер ти все маєш впізнати
сірі будівлі на шкірі відбитками грати
тут неможливо програти тому що не за нашими правилами ця гра
як ти могла прогавити вбивцю як ти взагалі могла
але натомість у цього світу просто погана спадковість
тіло втрачає вагу найпрекрасніша повість
закінчується тим що важко вважати гепі-ендом але
тебе обіймає у пастці жалю живе
тепле солоне любов колись охолоне
не для нас існує цей світ не на нашу користь закони
тому ти не будеш тримати руку мою останнього дня
коли з колисковою прийме нас у лоно земля
тому різдвяне печиво нам не віщує доброго спадку
тому про тебе тут не буде жодної згадки
нас заховали у шафі ми діти забуті у прірві днів
хтось від розпачу зойкне хтось від жалю до себе зомлів