Опубліковано: 2020.12.20
Поетичний розділ: Універсальна лірика

Вiкторiя Тищенко

Счастье

Мальчишка с прогулки вернулся домой,
пальто нараспашку, продрог… «Боже мой!
Мороз на дворе…», -- видит мама, строга:
в свой шарф шерстяной сын укутал щенка.
«А это откуда?! Гони его: «Вон!».
Нельзя к нам собаку... Забыл уговор?»
«Но, мама! сама ты сказала: мороз.
Ты хочешь, чтоб ночью сиротка замерз?»
Недетское что-то мелькнуло в глазах,
и – гордость за сына в обычных словах:
«Ну ладно… Марш в теплую ванну, Степан!
Но чур: со щенком ты гулять будешь сам».
Готовит с малиною чай для сынка,
найденышу в миску нальет молока.
Прошло две недели. Подросший щенок
на коврике спит. Он зовется Дружок.
Сопит на диване Степан, задремав,
мечтательно «Остров сокровищ» обняв.
И мама довольна: родимый пострел
и счастлив сегодня, и не заболел.

2006
© Вiкторiя Тищенко
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/52143/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG