Опубліковано: 2020.10.18
Поетичний розділ: Громадянська лірика

Мария Сакали

Смеюсь

Страна с названьем "Грусть"
раскинулась вокруг
угрюмо, грубо, зримо.
Знакомы каждый куст,
берёза ли, рябина...
И даже выбран сук,
куда петлю накинуть.

Мне песни не сложить
о благостном закате,
напоминает жизнь
не солнечный фарватер, -
бомжа дырявый ватник,
смеяться в нём, рыдать ли?..

Кругом одни бомжи -
хохочут, заходясь.
Как в мудрой притче той:
ограбленный до нитки,
братаясь с нищетой,
люд х-н ложил на власть,
безудержно смеясь,
из голытьбы безликой
народом становясь!

И я - смеюсь, смеюсь
в стране с названьем "Грусть".
Мне слёзы не помеха,
а стон уносит эхо,
пока я становлюсь
из быдла человеком...

17-18 октября 2020 г

2020
Киев
© Мария Сакали
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/51943/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG