Опубліковано: 2020.10.02
Поетичний розділ: Філософська лірика

Владислав Антипов

Маршрутка

Вот я – угрюмый, хмурый поутру
Поэт-философ левого уклона,
Титушка, ватник, пятая колонна,
Доцент по уголовщине в миру.

Ведь в 20-ть был готов еще трясти
Судьбу и черта-дьявола за грудки,
А нынче лузер – пассажир маршрутки
Уже гораздо старше 30-ти.

Сижу, свои стихи зажав под мышкой
(Кому там вообще они нужны?),
Но еду я беседовать с сынишкой,
Грядущим зодчим стен, что так ясны.

2020
© Владислав Антипов
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/51894/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG