Київ, ми світлі сини, ми гідні мислі віків. Твій світмістичний стрім з-під візич чинхізів. Київ, твій хист - і ми рідні всім світлим. вищі візії ізвічній ниві бідних співців житіів. Ризик грішних і мир, виплід і світ в житті мрій. Ти нині, рідний Київ, пильніш книги слідчих. Зичиш всім зірки з ликів і виріїв, з причини виїздів. Київ, твій дикий біль, в місті Вінниці прикрили зими. Підмістник Киллії відкрив рідним збір-витвір. Схим під схил річки зліг в бік тинів. І ти - щирий Дніпр. від чистивніших випрідивсь, - ти із тисків віридиції втік. Київ, - ти в білий Львів, - між вінницькі Біблії житій? Збірні ірші від східних листівицистиків і від гімнів. Київ, твій живий плин свідій і гільдій. Виширитий збіг. Ці ліритмічні світи війтчих з-від жінки з інціми в сні. Ці міріїтимні кривини з тих віртіїв звивились з висі. Ти відбив випікрифів тісний зміст з симптір’ї мір і лір. Київ, ти зміг гнівними дідічивськими вічьми звізити біль вдів. Ствіріпимілимили ці римші, ликимні присквілі під грізний Дніпр. Стихійними, прикримськими злились їхні сили - вицілили прить. Хміль тих битв, і ти всихився в живітрицький Ікс, чи ніж пізніш зійти від впливів. Ідимлік з-під вигірних втіх, ти в житіликівській кілірійні зник. Твій війт, відкритий Київ, він визичив всіх, привільні із вільних мрій. Слівжилий ківш підвирив вій східних, - чи Либідь спільні вирили. Привпливці кривці і вжитці підкривдили інші істини. Ти з-під вільних кривд звиклий витрити бісівські діри рідних. Ніби із них всі ці видівші світ, виміртились в христівців. Київ, ти підглибинний виділ з вівці, із-під містіїнізмивсь. Дійшли ми в твій Трирій віршів, - від інквізиції вічних. Київ, із ніщивних місій між різними, чи зміг би ти вижити? Чи виївби милібність лірних книг? Чи з фізики діл синівських? Чи біскігівся Дніпр під твій міф? Чи згнив би в іллізні втіх? Київ, ми світлі сини, ми гідні мислі вікінгів. Твій світмірічнний Стриїв із всибісич чинхізів. Чи ті візії під твій хист - ми рідні всім світлим. Ми, бідні лірники, в вічній ниві співців кий-житіїв.
|