укр       рус
Авторiв: 415, творiв: 44155, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2020.09.14
Роздрукувати твір

В'ячеслав Рассипаєв

МХ-430

После громких побед над соцреализмом гроссмейстеров
и признания всеми, кто пожимал мне руку,
государство решило, что я – пустое место,
потому что с толпой не вою «Червону руту».

Вот и я, пред бигбордом с нацистскою рожей стоя,
отзеркаливаю услышанное как по нотам:
«Ты просто рандомно очерченная территория,
выхваченная у гор, пустырей и гротов».

Пашину честь ты себе под шумок не приписывай!
То – индивидуум, чьим бы подданным ни был.
То луч доброй воли, доставший до кончика пирса
в порту, разбазаренном бонзой особой планиды.

И не надо швырять меня – даже в игре словечек –
в беспредел, где финмониторинг не есть облава.
Я бы нашёл применение реющей всуе ветоши.
Я бы напомнил, каким здесь залётом Слава.

Тембр – и тот нахожу свой в голосовухах,
чтоб сохранять доверие крепкой команды!
Темя от собственных текстов заметно вспухло –
вот почему до сих пор я ещё лохматый…

Людям не надо такого: им нужна петросянщина.
Стадом. Толпой. Девяносто шестым кварталом.
Носишь свой дар, ни бульдога не приносящий –
лишь виброфонится тремор чужого кардана.

Рады заглатывать бабы котлеткоголовые
всё, что не умолкает, – как малые дети.
Я же, конечно, завидую их сословию
(также Джамале; также Марине Верете).

И визы нет выездной на просторы морские
с несчастной тысчонкой осмысленных стихотворений.
Но – прозвучат и они, когда умом пораскинет
пустышка и станет в пятнадцать раз суверенней.

2020
© В'ячеслав Рассипаєв
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2024 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні