Спекотний день. У парку навіть млосно. Повітря — мов вода в Дніпрі тече. З високих круч як на долоні острів* Й Лівобережне Києва плече. У мареві троєщинські будівлі Пливуть мов білосніжні кораблі, В таку спекоту зовсім і не дивно, Що майже не торкаючись землі. Ба, навіть голуби, до всього звичні, Не просять їжі і не пристають, Фонтани обліпили всі столичні І теплу воду безперервно п'ють. Серпневе сонце в небі так палає, Що спасу навіть і в тіні нема, Бо це ще літо, якщо хтось не знає, А осінь там, попереду... Й зима.
|