укр       рус
Авторiв: 412, творiв: 41676, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2020.08.30
Роздрукувати твір

Вікторія Торон

Розстріляне Відродження

Грона юності. Світлі голови.
Темноводь важка, ртутне коливо.
Березневий лід збереже на дні,
скільки скрикнуло, скільки втоплено.

Нещасливий час для відродження,
мерехтіння сил, духу рвійності,
нещасливий час бути впоперек
парадигм нових, кровохмільності.

Так призначено – бути зайвими,
згинуть з коренем – так наказано.
Не затулишся, не сховаєшся,
ти – із міткою, вже пов’язаний.

Ти учора ще був апостолом,
малював шляхи, правив цілями,
а сьогодні ти – серце загнане,
у облозі ждеш, під прицілами.

Не сховати цвіт твого розуму,
твій юнацький чуб – в небі брижами,
благородний дух – перший ворог твій,
з головою він тебе викаже.

Подивись – здаля насувається,
невмолимо йде брила холоду,
підімне вона щебетливий гай
і стинатиме світлі голови.

Це епоха – та, що судилася,
п’яним гульбищем розколихана,
забагато їй твого полум’я,
забагато їй твого дихання.

Ця повія йде вихилясами,
і шляхи її всі прогалисті,
і несе вона жертви обрані,
як брудна раба -- богу сталості.

Так вродився ти, так судилося,
що життя твоє –бусурманові.
На олтар лягли срібнотацево
ваші голови Іоанові.

Не розвидниться й не розвіється,
перекрито чотири сторони.
Платять тисячі задурманених
міліонами замордованих.

Хіба відали ваші матері,
що для ваших тіл ниви зорано,
що за гріх чужий вами плачено
все червінцями з крові-золота?

П’єса скінчена. Уклонилися
цьому світу й його гостинності.
...Імена глухі розпускаються
сухоцвітами безпровинності.

2020
© Вікторія  Торон
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2021 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні