жодного суму за тим чого не існує
для крові у скронях є своя музика
ми танцювали щоб сумно тобі не було моє серце гірке
ми танцювали і сум цей невидимий тихо в повітрі бринів
не торкайся бо вб'є опритомніти більше не встигнеш
руки твої не тримають кінцівки молитв
це життя і воно як було так і мало вже бути
але так мало ми дізнаємося про себе
дитинство тіла душа-камінчик
цукор не розмішувати сором слів
хіба ти щось можеш відчувати
коли нас вигадали відпустили мелодія життєствердна
щоб кров рухалася швидше у венах
щоб ріки не згасли від мулу
щоб серце не зупинилося ці краплі пити натщесерце
тричі на день та хіба це допомагає
тебе ніколи тут не було
тільки біль нагадує про існування вигадки
сум камінних кілків у серце
кров з любов'ю колись римували та це вже не наше буття
щось згадувати про ритм або риму
згадати лише згадати підгрунтя для всього
насип з якого падають потяги
протяг з вікна купе
змилостивитися та дарувати спокій
не любов не відчай не надію
надто всього тут багато
як в супермаркеті до якого ми потрапили вперше