Опубліковано: 2020.07.26
Поетичний розділ: Громадянська лірика

Мария Сакали

Сами

Мы оскорбляем так случайно,
так пОходя и невзначай
слова обидные бросаем -
их злобный лай, вороний грай, -
как выпиваем чашку чая,
нужду телесную справляем,
оставив боли через край
души чужой, её раздрай
и равнодушием калеча
свою. Так мастер дел заплечных
топор опустит машинально
с ухваткой профессиональной -
хруст позвонков и кончен бал,
оплывшие погасли свечи;
так пошести девятый вал,
не глядя, зеленя калечит...

Безверия черёд настал
и оскорблённый им отмечен,
раз тоже поднимает меч он.
За ним не счесть твердящих губ:
"Сейчас и здесь - не под крестами -
за око - око, зуб - за зуб".

А где-то там, за небесами,
в ответ бесстрастными устами:
"Я даже жизни вам оставил -
себя вы догрызёте сами..."

25-26 июля 2020 г

2020
Киев
© Мария Сакали
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/51665/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG