Я мав отой очманопад в ча-ча-ча,
як колаж удач, що квазарить  в очах.
Так, вгавав фантом в мамбо ката-вображала,
ця воля моя, - сваволя на смак  для   пасадобля.
Важчав спазм нот, азарт грав ансамбль.
Фокстрот або ж розкаяття робота, - танок в антракт,
о, то фарс аматора   самба в аристократа.
Як часом пронзала   джайвом зоря
ранок англомана за спалах  сорому в рогожках.

Балабон-водоспад в катакомбах взяв аврал
на фактурах адажіо франта, загравсь в агронавтах.
та ж бо, фронда на спазмах  брязкалась арка,
вода сягала бархана,  забахала доторк Бога в гротах.
Бджола заграла сонату «ПРОМАХ» з п’ятьох октав
для рояля, на драхмах ламась віола аргона.
Шкода, що содом в драбатан з цього дня, мов безодня,
яка там фантазія повного горя в баркаролах.

Баляндрас скомороха заграв в нон-стоп вальс,
робінзонада, бо нога новобранця, як на колодочках.
А часом  розгром, - злякано та шпарко в охрястях  
скромняга грав сказ до сьомого потопу. Роззява.
Пагорб в оазах обняв гармонь на обрамках,
рвав пасма розводу в танго в зашкварах розмая.
Злякав розмах водоспаду, обляскав одяг пагод,
на авось, розбульбашивсь узвар, ой-ой-ой,
навколо рок-рол з дрогоном, отямся, розтрата,
он, розтягся остов, то зло в надлам, на-шпорах.

Якраз над водоспадом, - гопля! - захват-розчавль,
Холодна вода в закамарок, - наскок ротяк до, - кр-ра!-а-апль.
Потарабань баран, поповзай вздовж плоті,
градопад ковбасок схапав рот на повороті.
Акордом  фокстрота  аж стряс пульсара,
росомаха просяк, - крапля пусто озябла,
раз по раз забавок, надсадно заграв фагот
брязкав на пальцях розпач-ропу лоботряс.

Навряд, ця посвята, багатька-тромбона.
Прабатько злляв гвалт з трьох склянок в потяг.
Правда, набрякла в поясах кобза в пряльнях,
що ладно займала бажання поштара з товаром.
Оглядала зал яскраво в розпач на рось
готова арфа в розпал саг сакраменто.
напасть, раптом розворотом затрясся
над яром розбрат барабанів в мочарах.

Мотальня вальсів з додатком родео,
в жар саксофонів на фанфарах рожевих.
Слякоть, крапля злякалась контральто  рогача,
грайвода розбурляла ватерполо на банях.
Контакт з морозом вздовж сальс та баяна,
п’ятьох октав рояля - в розтяж та встяж.
Зашкварь контрабас розпал.  
На козачка, - заграй балалайка.

Раптом сам на сам, самообман,
взяла в  обман стара пам’ять,
я сам гостро покарав  розпад
кохання за самотність вдоволень.
Спросоння водоспад дав штовхана,
дала саботаж вдаванохвора моя голова,
бо знала за що простояла
голодна та гола на голках
вбозства моя сваволя
самовольного життя.