Опубліковано: 2020.06.17
Поетичний розділ: Універсальна лірика

Володимир Гордейко

***

Изжив собой вероятность существования
В черном пальто, старинной меховой шапке
Старуха древняя обращает на себя внимание
Свой путь совершая до горечи шаткий

Её лицо в морщинах, как в бороздах поле
Седые космы выбиваются в разные стороны
Она идет, спотыкаясь. Плохо видит, что ли
Да и как по другому, когда близятся похороны

Она одинока. По крайней мере
Рядом с ней я никогда никого не видел
Но только у Бога каждому будет по вере
Прости меня, старуха, если чем я тебя обидел

Она проходит мимо немым укором
Взял бы, мол, и помог тимуровцем
Я только раз удостоил её разговором
А так обычно мимо прохожу, нахмурившись

Впрочем, как тут у них всё устроено, я плохо знаю
Может, здесь так принято, каждый несёт свою ношу
И я иду дальше, камень ногой пинаю
Но в эту старуху камень я никогда не брошу…

                                   

2020
Монтклэр
© Володимир Гордейко
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/51576/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG