Опубліковано: 2020.05.31
Поетичний розділ: Універсальна лірика

Мария Сакали

Дни бегут...

Дни бегут быстротечные
и, наверное, жаль
мне шаги их поспешные,
но печаль безутешную
вызывают едва ль -
блики бликов, нет стержня в них,
и какая там даль!
Мозг от счёта устал...

Лишь печаль о не встреченном
притаилась в груди
и в ненастности вечера
заунывно твердит:
"Взгляд ты, мной не замеченный,
ненаписанный стих!
Разминулись, прости".

Да слезой не пролившейся
сердце вдруг защемит
обо всём не случившемся,
не прожитом, не сбывшемся
что мне будто трубит
журавлём, пролетающим
над прижизненным кладбищем,
годы - зимними вишнями
с цветом их нераскрывшимся…

29-31 мая 2020 г

2020
Киев
© Мария Сакали
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/51528/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG