Опубліковано: 2020.05.03
Поетичний розділ: Філософська лірика

Олексій Боричев

Днем фантазии лелею...

Днём фантазии лелею.
Ночью – истиной живу;
И понять никак не смею –
Что во  сне? Что наяву?..

Тихо в полночи вещает
Одинокая сова.
Льются запахами мая
Непонятные слова.

Подчинённое движенью
Улетающих годов
Моё гаснущее тленье
Принимать я не готов.

Путы времени всесильно
Оплели простор пространств.
В них я жалок и бессилен,
И лишённый постоянств.

Но, лишая душу плоти,
Обрываю те жгуты,

И невидимый мне кто-то
Говорит:
               «Свободен ты!

Силы духа беспредельны,
Только нужен им простор.
Разумом ты обесцелен,
Тело для тебя – укор!»

2020
© Олексій Боричев
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/51441/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG