Опубліковано: 2020.05.02
Поетичний розділ: Пейзажна лірика

Тарас Іванів

***

Время тихо спустилось с крыш,
ночь  как ведьма укутала Киев
грустной шалью своих «не спишь?....»,
сладким омутом «… я не забыла…..»

ты вошла, разбросав сотни «нет»…,
рыжим солнцем ты режешь пустыню
занавешеных стоном век…
и обятия - жгут нам спины…..

…хитрый лис улыбался луной,
заговаривал раны  шёпотом,
рисовал на простынке немой
руны, числа, стада и потопы….

«…нам пора,  нам пора, нам пора..!»
аметисты сверкнули мраком,
в расстваньях как в саванах зла –
спит, укутавшись, наша услада….

2020
© Тарас Іванів
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/51434/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG