Опубліковано: 2020.04.22
Поетичний розділ: Універсальна лірика

Мария Сакали

Я знаю...

Я знаю - милости не стою,
но чаша горечи полна
и мне б мгновение покоя -
одну минуту стать роднёю
с небес весны голубизною,
не быть распятой плахой дня!..

Я знаю - всё что мне осталось -
осадка муть на самом дне,
в котором взрывчато смешались:
к себе мучительная жалость,
к чужим путям-дорогам зависть -
их аурам не побледнеть,
мою ж - надрывная усталость,
ушедших дорогих теней
неспешный хоровод над ней -
тандемом дружным разорвали...

Была ли жизнь или казалась:
вдох - здесь - случайный, тихий, вялый,
а выдох (тоже - не слышней) -
уже в каком-то зазеркалье -
между кошмарным сном и навью?..

21-22 апреля 2020 г

2020
Киев
© Мария Сакали
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/51400/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG