Дуб-могун. Кум, у кутку. Чопурухнув цокотух.
Цю пуд-колодку розколоту хопнув гордон-товстун.
Чудно згорнув  лук-толоку в  могутню сюр-огур.
Тож гун. Тож тюр. Тож торгун  цупко здув. Потух.

Тугоруб зрубом був - тож мороз-воргунок.
Тож воргун-морозун. Тож Богун-говорун.
Тож був клоном той дрюк,  говорухнув з котурн
то Богун з Богунком. З волю-болю. Кучно сургонув

Кубок з дудлом - цнот морок - похмурно- оболок.
Збоку рову всю корогву в тло чмокнув хоробро
Торгун-моргунов. Був з могунство з прогоном.
Гоголь-долю з чудом-юдом  в’юлив ловко гройс.

Хоробро хльоснув, проротурнувсь до рук з хутром.
Лощуть. Мощуть. Топчуть кожну путь хурдолом.
Зов-рокун, - шусть-босюк. Лозунг-стовбур, - з холодком.
Гройс-борюн допрозчувсь луною в морюн-сон.

Порохун хутко круть, попростун покрутом з Острогу,
чкурнув вдогонку  покощунством, колючо прогнув цноту,
з провокурвоном отой чобот-родокоп, з  гумором ушурохнув.
Прудко проростуть до шторму, Торгуном в путь - в Торжульськ.

Мою одороблову голову-чуб поборють,  мов муру чоломну.
Юрбою здмухнуть цмуль, - в чуйну полюн-чухрубну фугу,
Кому, йомусь в нутро, в почвуру, в мужу-душогубку хуть-чубук-хлюсть.
Провокун-говорун всю комору-Москву струснув. Богун!

Стусонув прутом чуйку-збруч, пролугнув, погнув вутлу,
Пожбурнув фурк-гоном, зум до-плугом прокольнув бот,
юдо-чучву, свого ботнув, норов пручнув у тюрьму.
Друзь-чмокун прокрутнув труд - до борщу з жужмом.

По юному Бугу, по Бугу з юрмою, з гуркотом - в долю.
Отут огурно уколов добрун-богунка прожогом хопрув
З дроном у норов  чортюк-сорокунко  сургонув Богуном.
Богуть-холодулько, жодну рогуль мою кощунь потуроть.

Говорун брьохнув рухко - в прорву з бородою-дорогою.
Боюсь, що гуртом утнусь в оборону, сторчголов  богуцьком.
Помолють, возволють кругом богуни, стоджуруть родню.
Дроворубом торощуть рогунок в прожокуть - пощуть.

Богунок. Дук з духом конкурують-ростуть у прощу-мур
Уторовано твою. Скрутно-журно. Тужно всохлу сурму.
Говорунком  здворують звук з тортур, блокують фортунком.
Холодунько з щуром, з чудом-юдом поруч.

Фук. Цук. Тук. Тут Бойчук, - стороп-стоп!
 Ой, тулуб-Стус! З мук подув, то про трувсь.
Товчуном прошорююсь, в суть прорвусь з Богуном.



***********************
Графічний аналіз поезії

Вірш можна оцінювати з різних точок зору. Наприклад, я сприймаю усі тексти, як суто графічні об’єкти.
Міра дизайнерської цінності вірша - це величина D, що прямопропорційно дорівнює сумі Р усіх мір порядків у зоровому сприйняті внутрішніх об’єктів у самому тексті(слів) вірша і обренено пропоційно сумі Q усіх мір порядків у зоровому сприйняті зовнішніх об’єктів, поза межами тексту(слів) вірша.
Уточнюємо, що D=P/Q - це закон дизайнерської цінності вірша, де
Р =  (міра порядку букв з алфавіту) + (міра порядку іноземних символів) +  (міра порядку розділових знаків) +  (міра порядку кольорів букв) +  (міра порядку інтервалів між буквами)+ (міра порядку лінійних розмірів шрифтів)+ (міра порядку форматів написання шрифтів)+ (міра порядку об’ємної структури шрифтів)+ (міра порядку блищань букв)+ (міра порядку внутрішніх тіней букв)+ (міра порядку анімації букв).
Q =(міра порядку тла) +  (міра порядку структури порожніх місць) +  (міра порядку розмірів  строф) +  (міра порядку графічного розташування рядків  вірша) +  (міра порядку способів анімації рядків вірша) +  (міра порядку способів руху букв у рядку до вірша) +  (міра порядку тіней рядків вірша) +  (міра порядку світіння  рядків вірша) +  (міра порядку блищання глибини тла до вірша)+(міра порядку водяних знаків тла до вірша)+ (міра порядку обрамлення тла до вірша)+ (міра порядку колонтитулів до вірша).  


Естетичний  аналіз поезії

Міра естетичності Е віршованого тексту прямо пропорційна мірі впорядкованості О  усіх текстових прошарків, усіх ієрархій контекстів в інтелектуальному сприйняті та обернено пропорційна мірі їх складності С для сприйняття смислів в етичному(моральному)  контексті. Ці приховані від "емоційного мислення" читачів дві міри вказують на те, що оцей текст попадає в діапазон "Глобальної естетики". А тепер уточнення формули: Е=О/C, - це закон естетики саме за вінницькою лінгво-парадигмою.
Навіть варто ще глибше уточнити, що міра  інтелектуальної впорядкованості
О=(порядок змісту)+(порядок ритму)+(порядок інто-націй)+(порядок асоціацій)+(порядок випадковостей)+(порядок анаграм)+(порядок образів)+(порядок емоцій)+(порядок афектів)+(порядок фігур думок)+(порядок стилів)+(порядок методів).
А тепер про зміст етичної величини, точніше, міри складності. С=(порядок інтересів)+(порядок цілей)+(порядок мотивів)+(порядок цінностей)+(порядок відношень)+(порядок оцінок)+(порядок сенсів)+(порядок стимулів)+(порядок потягів)+(порядок рефлексій)+(порядок порушень норм)+(порядок проблемних випадків).
Я вже мовчу, що об'єкти, які упорядковуються автором у віршованому тексті, можна розширювати (звужувати) за різними авторськими парадигмами.   І звичайно, виникає питання: а навіщо затуркувати вам, читачам, вашу ясну голову?
Я міркую  саме так, саме з точки зору, людини,  котра у своїх текстах "оживляє" слова української мови. Вибачайте, що все так не просто.

Опубліковано Сергій Негода